Регистрация
логин :
пароль :
    
Напомнить пароль?    


28 мая 2020: kztu : smile-17
5 мая 2020: Заноза : блин..сама себе написала! Персонка, это лично тебе..так сказать ПЕРСОНАЛЬНО!))
5 мая 2020: Заноза : Заноза,не дадим вымереть динозавру!
4 мая 2020: Голодный : Персончик, приветик! :-)
3 мая 2020: Заноза : PERSONA_GRATA,есть...раз в неделю
29 апреля 2020: PERSONA_GRATA : Тут есть кто живой ?
29 апреля 2020: PERSONA_GRATA : horovod
29 апреля 2020: PERSONA_GRATA : Всем приветик !
14 апреля 2020: vayn : Заноза,хгвчит да
13 апреля 2020: Заноза : vayn,не переживай. у нас у всех такая несудьба. Пентагон умирает)
11 апреля 2020: vayn : Видно не судьба -не Даёт закачать
11 апреля 2020: vayn : Заноза,напомни
8 апреля 2020: Заноза : vayn, привет, дорогой!А фотки в твои так и закачались
8 апреля 2020: vayn : привет землякам!
26 марта 2020: Заноза : фух. Устала..читать снизу вверх чат..а то картинка не вставится)
26 марта 2020: Заноза : жмешь Ввод один раз, потом второй раз ( будет уточняться по какой стороне поста тебе ее изобразить) и отправляешь)
26 марта 2020: Заноза : ищешь в сообщении иконку КАРТИНКА, жмешь, открывается окошко, туда заталкиваешь свой адрес
26 марта 2020: Заноза : открываешь картинку. Жмыкаешь " сохранить адрес картинки, бегом возвращаешься на пентагон, пока адрес не остыл
26 марта 2020: Заноза : Голодный,ща пару картофельных удобрений удалю на форуме и расскажу как вставлять
26 марта 2020: Заноза : Eugen.M,ты живой? Женился, детей наделал?)
26 марта 2020: Заноза : Голодный,вставлять картинку не получается?)
26 марта 2020: Eugen.M : Стабильно тихо и спокойно )
25 марта 2020: Голодный : Я пришёл! :-) А как получилось картинку вставить? Я тоже так хочу!
25 марта 2020: Заноза : блин...анализ опций чата завершен: редавктирование не работает. Удаление не фурычит. Будьте внимательны. конда пишете. Можете попалиться...как я))
25 марта 2020: Заноза : парень с обнадеживающим ником ГОЛОДНЫЙ!! прийди-увеличь активность посетителей Пентагона!!
5 марта 2020: Заноза : Yura, smile-29 horovod
3 марта 2020: Yura : smile-27 do
3 марта 2020: Yura : Заноза, smile-31
1 марта 2020: Заноза : leka, smile-03 да понятно! я про активное общение на форуме огромной кучи народа говорю!) Даже Серега на начальных стадиях шутил и отрывался оч даже зажигательно)
1 марта 2020: leka : В основном мы и дружим, некоторые только отвалились
Только зарегистрированные посетители могут писать в чате.

•   Кременчуг » Культура » Новела "Сашка" 


 
     

Новела "Сашка"

     
23-07-2015, 11:59: Культура
Поделись новостью с друзьями на:

Новела "Сашка"

Осінь набирала сили. Її барви розгорялися в садах і в придорожніх нитках дерев ярим багрянцем. Різнокольорове, зірчасте, округле, овальне листя летіло за вітром.

Боячись запізнитися на автобус, що лише двічі на день ходив до міста, уже немолодий Кирило Кирлик устав рано.

«Погостював, пора й додому», – подумав і тихо закашлявся. Перед очі постала картина післявоєнного села, яким ізмалу бігав у пошуку заробітку. Згадалася тяжка праця батьків, усіх односельців, що ніби й не жили, а весь час ходили по жалу колгоспного меча. А ще мамині спрацьовані руки і теплий татів кожух.

Глянув у шибку автобуса.

– Зірок багато, щастя мало, – донеслося здаля.

«Скільки минуло літ, а село, попри клятви обіцяльників, так не піднялося з колін», – майнула думка й відгукнулася болем у душі.

Спогади знову повернули його до рідної Калинівки, яку вчора обійшов пішки. Боже правий! На її околицях чи не в кожному другому дворі, як учорашня печаль, бродив вітер, що сивим оком зазирав у вікна покинутих осель. Деінде побачив захиріли сади й задурманені городи, але й там нікого. Тільки пил і тиша. А колись же тут жили великі й славні роди, та по світах розбіглися-розгубились.

Автобус трусило, підкидало, рвало надвоє, аж поки не в’їхали на подвір’я автостанції. «Слава Богу, доїхали», – протягнув співучий жіночий голос.

Часу до відправлення потягу Кирило мав достатньо, тож став міркувати, де його змарнувати.

Озирнувся довкруж і побачив, як його земляки збирали свої пожитки. Пристав до них, і за десять хвилин опинився на ринку. А там усі кудись спішать, летять сторчголов, пруть на собі тягарі не підйомні, торби чудернацьких різновидів, барахло всіляке, у руках валізи, пакунки, вузли – одне слово, пожитки.

Там, серед сотень людей, селян можна було впізнати по кирзових, майже безголосих лицях, що снували між торговими рядами. З годину потинявшись межи рядами, наповненими всілякими скарбами-пожитками, перейшов до місця, де торгували садівничими матеріалами: любив садок і все, що пов’язане з природою.

Погляд Кирила зупинився на черешневих саджанцях, якими торгувала вже не молода, але колись симпатична жінка. Її погляд був стражденним, з якимись болями на покритому зморшками обличчі. Запитав про сорт, колір ягід, ціну, з любов’ю оглянув саджанець, але брати не став, хоча й продовжував тримати його в руках. Згадалося дитинство, коли разом із сільськими хлопчаками крадькома забиралися до саду діда Микити по червоні й смачнющі ягоди тієї великої черешні, що стояла при дорозі до ставка. Ці думки навіяли спогади ще й про його кохання з красунею Сашкою, зустрічі з якою частенько відбувалися під тією самою черешнею. Тепер, мабуть, її звуть Олександрою Василівною, а тоді…

Як вони любилися, як кохалися, аж поки не поїхав на Північ за великими грошима.

«І де вона тепер? – подумалося. – Чи жива-здорова? Чи склалася її доля добре? Чи щасливою була з Михайлом, який, як писали родичі, домігся її у підступний спосіб?»

Про те зґвалтування гомоніла вся округа, однак до суду не дійшло: пожаліла хлопця-моряка, який приїхав до домівки в короткострокову відпустку. Батьки й родичі «героя в безкозирці» вмовили одружитися, бо з таким розголосом і соромом життя не мали б обоє.

Ось зір Кирила зачепився за стенд, на якому красувалися фотографії жовтих, рожевих, червоних та майже коричневих черешневих ягід мелітопольських садоводів-дослідників. Немов живі, вони дивилися на нього, приваблюючи не тільки своєю красою – він відчував їх запах і навіть смак, знаний ще з далекого дитинства.

– То ви братимете деревце чи ні? – мовила якимсь щемним і таким до болі знайомим голосом.
Кирило перебував неначе уві сні та все згадував, згадував…

Знову перед очима за лічені секунди пробігло чи не все життя: школа та служба у війську в далекому гарнізоні за Полярним колом, його перший рік роботи – після звільнення – на околицях Кандалакші за «баранкою» лісовоза…
Ось прийшов час першої відпустки, якої чекав із нетерпінням, уже й квитки лежали в кишені; саме під час перебування в Калинівці мав намір одружитися з коханою дівчиною, але звістка про заміжжя його Сашки приголомшила настільки, що вирішив у чужих краях залишитися назавжди.

– Ти что, мужік, глухой? – почувся хриплий голос чоловіка з вантажівки. – Не берьош, так провалівай отсель, казьол.

Його небрита, із великим синяком під оком, фізіономія нагадувала Кирилові бомжа, яких чимало довелося бачити на залізничних вокзалах, поки добирався з далекої Півночі до рідного села.

Кирило неначе прокинувся від нанесеної образи й кинув у серцях: «Хоча й старий ти вже, але дурень, мабуть, від самого народження».

– Ето я-то дурак? Да я тебе всю морду сейчас расквашу, – пригрозив, тримаючись за милиці, кульгавий бородань.

Кирлик на те тільки посміхнувся.

– Сашка, слишішь, поддержі меня, я єму пок-а-а-а-жу, как морякі деруться, – й поцілив Кирила милицею по голові.

Потемніло, закружило в голові Кирлика, який, тримаючися за одежу жінки-продавщиці, тихо опустився на коліна. У єдиній сув’язі сплелися небесна вись і глибина болю, кінець життя з його початком, мрії і дійсність…
Отямився вже, коли бороданя зв’язали чоловіки й посадили до вантажівки, аби охолонув. Перед очима скакали кружала, у голові туманилося, нудило всередині.

«Де я, що зі мною?» – намагався збагнути, та не міг. За мить Кирило відчув, як його хтось по-материнськи обнімає, проводячи по щоці зашкарублою, але теплою рукою. Важко відкривши очі, став удивлятися в обриси жінки, яку, як йому здалося, уже десь бачив.

– Навіть тут не змогли по-людськи побалакати, півні ви мої калинівські, – промовила ридаючи жінка.

– Сашка?

– Я, я, Кириле.

– Сашка, Сашенька, – спробував трохи посміхнутися.

– Кирильчику, любий…

Удивляючись у його вже вицвілі від часу очі, з яких котилися солоні сльози, вона цілувала його вуста, гладила чоло, поправляла сиве волосся..

– Це все вона… це все вона, буттєва колісниця, підім’яла під себе всі наші надії… Прости…. Пробач… Ти де ж це так довго їздив? Чом же не обзивався?

Під безліч запитань, що глухо виривалися з глибини її зболеної душі, вона ще міцніше обняла того, до кого любов пронесла через усе своє життя.

Федір Чужа
pentagon.in.ua

 Опубликовал: strelok_olga   |   Просмотров: 951   |   Комментарии (0)  |   Обсудить на форуме


html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Вы зашли на сайт как гость.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем,
что-бы иметь возможность оставлять комментарии и пользоваться всеми службами портала.

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

     
Новости
     

Это актуально


Пульс города


Закон


Городская власть


Экономика Кременчуга


Политика


Криминал


Проишествия


Культурные события


Здоровье


Экология


Образование


Кременчуг спортивный


Полтавщина


Новости Украины


     
Последнее фото с форума
     

     
Управление фотоальбомами
     
Фотогалерея
Мои персональные альбомы
Создать новый альбом

Последнее фото
Альбом: ??????????
Автор: ????????


     
Актуальное на форуме
     
Мобилография - фото и видео на мобильный 28 мая 2020 17:31 от kztu
бурение артезианских скважин  27 мая 2020 12:46 от ParkerTew
Наука и Смысл Жизни 22 мая 2020 03:21 от Nwczion
Мысли вслух или о чём ты сейчас думаешь!? 17 мая 2020 14:30 от Заноза
Консервируем... 6 мая 2020 10:20 от Asta
Карантин 5 мая 2020 15:14 от Заноза
Как я провел уикенд 8 апреля 2020 23:17 от vayn
Каша 25 марта 2020 13:27 от Заноза
позыв на форумовку 21 марта 2020 15:20 от Заноза
Астрофотопроект: фотографируем космос 21 марта 2020 15:15 от Заноза
Выпечка 2 марта 2020 09:48 от Asta
Советы пикапера 1 марта 2020 19:46 от Заноза
Футбол в Кремне!!! Для болельщиков и местных футболистов 1 марта 2020 14:37 от Заноза
Как похудеть? 1 марта 2020 10:05 от Заноза
Прощенное воскресенье. 1 марта 2020 10:01 от Заноза
Вареники,галушки и прошие мучные вкусняшки. 29 февраля 2020 23:57 от Заноза
Те, кто нас лечит. 29 февраля 2020 23:55 от Tenechka
Весёлые картинки) 29 февраля 2020 23:22 от Заноза
Анекдотик... 29 февраля 2020 22:09 от Заноза
О джазе в Кременчуге и не только... 21 февраля 2020 15:00 от APPLE JAM
Школа фотографии 6 октября 2019 00:22 от Goncharenko-1
Где провести отпуск ? 13 сентября 2019 01:54 от Maladec
Салаты. 10 сентября 2019 10:03 от Asta
Вибираємо велосипед 24 августа 2019 19:40 от Maladec
Владимир Шебзухов Стихи о детях и для детей 10 августа 2019 10:58 от zakko2009
Закуски 29 июля 2019 10:34 от Asta
Приглашаю в школу фотомоделей 27 мая 2019 21:15 от Goncharenko-1
Вопрос по айфону 24 апреля 2019 19:08 от Strateg
Мясные блюда 20 апреля 2019 08:36 от Tenechka
Пасхальные куличи/пасочки/пасхальные блюда... 1 апреля 2019 10:18 от Asta

     
ТОП "Спасибо!"
     
ruda98 (8967)
Shadow (6305)
Хомяк (5930)
Yara (5070)
kztu (5024)
КАЙ (4585)
Backfire (4138)
Заноза (3909)
Язычник (3901)