Регистрация
логин :
пароль :
    
Напомнить пароль?    


29 июня 2020: Faza : smile-55
9 июня 2020: Заноза : smile-44
28 мая 2020: kztu : smile-17
5 мая 2020: Заноза : блин..сама себе написала! Персонка, это лично тебе..так сказать ПЕРСОНАЛЬНО!))
5 мая 2020: Заноза : Заноза,не дадим вымереть динозавру!
4 мая 2020: Голодный : Персончик, приветик! :-)
3 мая 2020: Заноза : PERSONA_GRATA,есть...раз в неделю
29 апреля 2020: PERSONA_GRATA : Тут есть кто живой ?
29 апреля 2020: PERSONA_GRATA : horovod
29 апреля 2020: PERSONA_GRATA : Всем приветик !
14 апреля 2020: vayn : Заноза,хгвчит да
13 апреля 2020: Заноза : vayn,не переживай. у нас у всех такая несудьба. Пентагон умирает)
11 апреля 2020: vayn : Видно не судьба -не Даёт закачать
11 апреля 2020: vayn : Заноза,напомни
8 апреля 2020: Заноза : vayn, привет, дорогой!А фотки в твои так и закачались
8 апреля 2020: vayn : привет землякам!
26 марта 2020: Заноза : фух. Устала..читать снизу вверх чат..а то картинка не вставится)
26 марта 2020: Заноза : жмешь Ввод один раз, потом второй раз ( будет уточняться по какой стороне поста тебе ее изобразить) и отправляешь)
26 марта 2020: Заноза : ищешь в сообщении иконку КАРТИНКА, жмешь, открывается окошко, туда заталкиваешь свой адрес
26 марта 2020: Заноза : открываешь картинку. Жмыкаешь " сохранить адрес картинки, бегом возвращаешься на пентагон, пока адрес не остыл
26 марта 2020: Заноза : Голодный,ща пару картофельных удобрений удалю на форуме и расскажу как вставлять
26 марта 2020: Заноза : Eugen.M,ты живой? Женился, детей наделал?)
26 марта 2020: Заноза : Голодный,вставлять картинку не получается?)
26 марта 2020: Eugen.M : Стабильно тихо и спокойно )
25 марта 2020: Голодный : Я пришёл! :-) А как получилось картинку вставить? Я тоже так хочу!
25 марта 2020: Заноза : блин...анализ опций чата завершен: редавктирование не работает. Удаление не фурычит. Будьте внимательны. конда пишете. Можете попалиться...как я))
25 марта 2020: Заноза : парень с обнадеживающим ником ГОЛОДНЫЙ!! прийди-увеличь активность посетителей Пентагона!!
5 марта 2020: Заноза : Yura, smile-29 horovod
3 марта 2020: Yura : smile-27 do
3 марта 2020: Yura : Заноза, smile-31
Только зарегистрированные посетители могут писать в чате.

•   Кременчуг » Культура » Огляд книг місцевих авторів: відгук на книгу кременчужанки Любові Васильєвої «Крізь призму сльози» 


 
     

Огляд книг місцевих авторів: відгук на книгу кременчужанки Любові Васильєвої «Крізь призму сльози»

     
29-11-2015, 17:45: Культура
Поделись новостью с друзьями на:

Огляд книг місцевих авторів: відгук на книгу кременчужанки Любові Васильєвої «Крізь призму сльози»


Щойно з-під пера Любові Васильєвої вийшла книга-роман «Крізь призму сльози». Хочеться відзначити надзвичайний інтонаційний лад книги, яка читається з неабияким зворушенням та подивуванням, надто вже, коли йдеться про тернисту дорогу тих, хто йшов по ній як на Голгофу. Тут вистачає всього: і безмір емоцій, мудрості та доброти, синівської любові до Неньки-України. Кожне таке вкраплення по-новому спалахує у будь-якому сюжеті: в школі, в родинах, у стосунках героїв, що проходять військову службу на Курилах, у Сибіру, в Афганістані та на території України. Доречними являються і образно-інтонаційні тексти, якими авторка наділяє «супутні» рядки, від чого основний «голос» роману лише набуває моментів контрастності та внутрішнього драматизму. Важливим є й те, що досить часто інтонаційні перегуки служать опертям для подальшого розуміння внутрішнього світу героїв.

Попри те, що авторка намагається «обігріти» всіх своїх персонажів, усе ж основну увагу таки прикуто до образів головних героїв. Поруч із основною проблематикою роману, де попереду стосунки між чоловіками та жінками, спостерігаємо й ще декілька важливих тем: пошук людиною своїх внутрішніх алмазів, своєї богонатхненної зорі, монолітного сплаву чуття і мислі. Загалом же її герої впевнені в собі, криляться в майбутнє, гідні уваги й поваги серед членів своїх колективів.

«Крізь призму сльози» – це енциклопедія не тільки військового побуту, викладеного просто і доступно, але й самого життя в гарнізоні: зі стосунками молодшого покоління зі старшими, жіночими «поведінковими» підказками на адресу ще зовсім юних «попутниць» офіцерства, звичними для багатьох родин митарствами самих офіцерів та їхніх дружин.

Інша тема – війна в Афганістані. Здавалося б, що воїни Збройних Сил Радянського Союзу воюють з ворогом, бо ті вбивають їх та їхніх друзів, одначе не всі так думають. Тихо, без особливого наголосу, Любов Васильєва вводить думку про «цивілізованого» радянського сусіда, який непрошеним гостем та ще й зі зброєю в руках чомусь прийшов його захищати, нести сюди свою культуру й остовпілий час…

Авторка ставить на терези озброєних протиборців – і афганці, і бійці підрозділів «визволителів» іноді набувають рис самообдурених, знавіснілих та примітивних у своїх діях, однак і там, і тут переважають правда, Бог і любов. І хоча безвихідь не раз подавала знак, іноді цього бувало досить для перемоги чи виживання у найскрутніших ситуаціях, як це трапилося з льотчиком Сашком Горовим. Моральний максималізм особливо гостро пронизує думки тих, хто волею долі опинився на чужій землі. Авторка сміливо знімає табу з моральних пересторог і виставляє напоказ усі закамарки душі і тіла своїх героїв. Ніби стопотужним гонгом лунають думки-покаяння пораненого майора Горового, коли той, лежачи в горах, себе запитував: «Що я тут роблю? Навіщо я тут? Я вбиваю людей, які захищають свою землю, свою країну? А я? Я? Я? Хто я? Я просто вбивця! Вбивця! Вбивця!» Ба більше того, коли Горовий отримав ще й укус отруйного скорпіона, авторка наділила свого героя такими словами: «Та нас же ненавидить не тільки народ, а все живе, що може рухатись. Нас гонять звідси усі: ті ж самі шакали, комахи, холодні, здавалось би мертві скелі і навіть оця твар». Або: «Весь народ проти нас воює…»

Дещо іншими характеристиками змальовує авторка ще одного героя війни – Миколу Коцюбу. Доля цього чоловіка після повернення додому показана так, неначе сам Всевишній змусив його збирати і чорні й білі печалі. Навіть рідна мати, дивлячись ув очі своєму синові, кричала: «Ти там, в Афганістані, людей стріляв! Ти їх убивав! Убивця!». А коли зраджений не тільки дружиною, але й рідною матір’ю молодий чоловік надумав одружитися вдруге, ні розуміння, ані підтримки не знайшов ніде – тільки чортик розважався і корчив своє ненависне рило, що й призвело Миколу до передбачуваного кінця. Ніби керуючись словами: «Не страшно вмирати, а страшно не жити», – Микола вибирає шлях у потойбіччя.

Важливе місце в романі посідає тема рідного краю, його степи, ліси, води і поля… Пересуваючись схилами узвиш-могил чи присівши на відпочинок в горах, бійці з великою тугою вдавалися до читання світанків своєї юності, листали її сторінки зі світлом ранкових туманів, цвітом вишнево-яблуневого саду та розкошуванням верболозу, згадували сільський ставок чи степовий простір, хоча кожен відчував, що у цьому бою може обірватися його життя. І в поведінці, і в діалогах прочитувалося: “А що там, на моїй землі, в рідній оселі, місті чи селі, де живуть його батьки та друзі?» Солдати й офіцери Юрко, Андрій, Яків, Мар’ян, Вітьок, Гриша, Женя, Павло, Гена, Олег загинуть саме з думками про ріднокрай, що тремтіли, як тятива, і як вогні проростали крізь всенький Всесвіт.

Війна в Афганістані показана авторкою не тільки в призмі горя й смерті воїнів колишнього окупаційно-тоталітарного режиму Радянського Союзу, – вона також засвідчила наявність сил і незнищенного морального духу народу далекого краю.

Торкаючись ще раз величної теми кохання, варто наголосити, що в книзі Любові Васильєвої «Крізь призму сльози» акцентовано момент не сімейної зради, а високої та палкої любові героїв твору, які проносять її у своїх серцях протягом десятиліть. І хоча отрута зради торкнулася долі членів двох сімей, де чоловік Тетяни Сашко Горовий любить Ольгу, дружину свого командира Сергія Величка, однак кожен із них поводиться достойно, намагаючись поважати своїх ближніх. Бувало, чекаючи перемоги, Ольга ковтала сльози, пестила туман, дивилась в далеч, де разом з нею сходили з розуму навіть зорі, однак намацувала свій час і себе в ньому й залишалася разом зі своєю сім’єю.

Іноді їхні стосунки нагадували суміш любові й ненависті, страху й поклоніння, від чого їхні заблудлі душі хворобливо ридали, та все ж вони зуміли зберегти сім’ї, виростили дітей, а заодно і пронести свою любов через усе життя. У життєвій круговерті, навіть знаходячись на межі життя і смерті, вони вихлюпували душі у плачах та піснях і знаходили сили в пошуках шляху від біди до радості.

Майнуло життя, як лісова луна. Ось уже й діти підросли, однак та любов, що разом з усмішкою в плесах очей зародилася в Олександра Горового та Ольги Терещенко-Величко ще в шкільні роки, з часом не згасла…
Варто зазначити й те, що книга вирізняється високими мовно-літературними смаками. Іноді складалося враження, що авторка обмінювалася творчими ідеями, експериментувала різними техніками, змінювала художній почерк, аби тільки більш доступною залишалася художня аналітика з осмисленням світоглядних зрушень свого часу.

Федір Чужа, член Кременчуцької спілки літераторів «Славутич»

pentagon.in.ua

 Опубликовал: strelok_olga   |   Просмотров: 11134   |   Комментарии (0)  |   Обсудить на форуме


html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Вы зашли на сайт как гость.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем,
что-бы иметь возможность оставлять комментарии и пользоваться всеми службами портала.

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

     
Новости
     

Это актуально


Пульс города


Закон


Городская власть


Экономика Кременчуга


Политика


Криминал


Проишествия


Культурные события


Здоровье


Экология


Образование


Кременчуг спортивный


Полтавщина


Новости Украины


     
Последнее фото с форума
     

     
Управление фотоальбомами
     
Фотогалерея
Мои персональные альбомы
Создать новый альбом

Последнее фото
Альбом: ??????????
Автор: ????????


     
Актуальное на форуме
     
где проверить воду из скважины  Сегодня, 15:29 от Patriotjsu
ремонт ноутбуков асус  Сегодня, 01:44 от Warriornug
ремонт ноутбуков делл  11 июля 2020 02:19 от Warriornug
услуги seo продвижения  10 июля 2020 03:06 от Warriornug
сайт под ключ  9 июля 2020 14:24 от Warriornug
Салаты. 7 июля 2020 13:27 от Asta
азотные минеральные удобрения  7 июля 2020 06:14 от agrohimxgf
удобрение подкормки  6 июля 2020 17:51 от agrohimxgf
удобрения для комнатных цветов  5 июля 2020 19:03 от agrohimxgf
заправка принтеров минск  3 июля 2020 14:18 от rentdresivf
ноутбук чистка  3 июля 2020 14:17 от rentdresshu
Мобилография - фото и видео на мобильный 29 июня 2020 11:28 от Faza
внесение калийных удобрений  25 июня 2020 05:42 от agrohimxgf
внесение жидких удобрений  24 июня 2020 17:27 от agrohimxgf
Наука и Смысл Жизни 24 июня 2020 02:35 от Nwczion
азотно калийные минеральные удобрения  23 июня 2020 23:56 от agrohimxgf
клубника удобрения весной  23 июня 2020 11:21 от agrohimxgf
известковые удобрения  22 июня 2020 18:59 от agrohimxgf
карбамид мочевина  22 июня 2020 02:01 от agrohimxgf
Спиртоделие, наливки, разливки и пр. с использованием семейных реце 20 июня 2020 13:19 от Asta
сайт создание  18 июня 2020 14:44 от Warriornug
мастер по ремонту ноутбуков  17 июня 2020 20:32 от Warriornug
снпч epson expression home xp  16 июня 2020 19:42 от Warriornug
seo оптимизация сайта  16 июня 2020 00:28 от Warriornug
Карантин 15 июня 2020 11:21 от Заноза
Мысли вслух или о чём ты сейчас думаешь!? 9 июня 2020 10:28 от Заноза
Консервируем... 3 июня 2020 15:38 от Asta
Как я провел уикенд 8 апреля 2020 23:17 от vayn
Каша 25 марта 2020 13:27 от Заноза
позыв на форумовку 21 марта 2020 15:20 от Заноза

     
ТОП "Спасибо!"
     
ruda98 (8967)
Shadow (6305)
Хомяк (5930)
Yara (5070)
kztu (5024)
КАЙ (4585)
Backfire (4138)
Заноза (3910)
Язычник (3901)