Сьогодні вранці, 26 серпня, у вузькому колі друзів та небайдужих кременчужан поховали кіборга Олега Феня, котрий донедавна посміхався нам з білбордів міста!
В переддень того, як міська влада профінансувала розміщення білборлів з кіборгами-кременчужанами, наприкінці квітня-початку травня цього року, я й познайомилась із ними особисто. Хлопці були щасливі тим, що накінець-то дісталися дому після страшних буднів у Донецькому аеропорту, де вони, як їм тоді здавалося, лишаться назавжди. Незламні кіборги, звичайні начебто українські пацани, Микола Вашура, Сергій Косих та Олег Фень, виявилися дотепниками та друзями, за кожним жартом яких стояв Чоловік, а за кожною посмішкою – свідомість того, що їхня доля покладена на захист рідних і близьких. Олег, видався найбільш сором’язливим серед чоловіків, втім говорив відверто і з запалом. У його словах та невисокій статурі дійсно відчувалися і біль за загиблих товаришів, і нелегковажне розуміння того, якою ціною Кременчук лишається мирним. Говорити з такими людьми завжди цікаво, але водночас і непросто. Непросто саме тому, що вони знають правду, правду про буремне, а інколи й страшне життя, яке захищають, тим не менше, до хрипу в горлі, до останнього свого слова. Про те, що контракт подовжить, щойно той скінчиться, Олег, як і інші хлопці, наполіг одразу. - Знаєш війна оголює кожного. Там все стає одразу зрозуміло. Хто ти, і хто такі твої побратими. Ти одразу бачиш – оце Герой, а це – купа лайна, що тільки заважає під ногами, ховаючись деінде під звуки артобстрілів! – зізнався він. На питання, чи минає на війні страх, Олег не зрадив собі і лишився зі мною, ледь знайомою йому «дівчинкою», як сам він мене і назвав, відвертим до кінця. - Ні, страх не минає. Страшно завжди! Абсолютно завжди страшно на війні. І той, хто скаже щось інше, просто бреше, якщо він, звісно, сповна розуму. А от "дах" там їде у багатьох. Воно і зрозуміло! Втім, страх не мусить руйнувати нас, ми на те не маємо права – боятися аж так, щоб це блокувало нашу спроможність зупиняти ворога. Є ми, і є вони, і якщо ми не зупинимо їх, вони вчинятимуть безлад і зло і далі на нашій землі, а цього бути аж ніяк не може, не повинно! У подальшій розмові Олег розкрився, як людина, схильна до самопожертви. На питання волонтерів, чим допомогти хлопцям у майбутньому, Олег Фень просто, по-чоловічому лаконічно і, навіть дещо з притаманною йому природньою сором’язливістю, відповів: - Особисто мені не потрібно нічого. Все у мене є, форма, берці, їжа! У мене хвора донька, маленька Ангеліна, вона мій Янгол, я дуже її люблю, – і вже звертаючись до мене особисто, спитав, - Оль, а чи не можна хоча би рядок написати про те, що в дівчинки важка стадія епілепсії, їй потрібна медична допомога, можливо хоч хтось зверне на те увагу, хоча би через те, що я даю це інтерв’ю. Я написала велику статтю в одну з міськмх газет, в матеріалі згадавши про це прохання люблячого і героїчного батька. Тепер, коли Олег помер через серцеву недостатність, в останні дні свого життя часто скаржачись на високий тиск, як повідомили волонтери ГО «Майдан» Кременчука, я пригадаю ту розмову.. Дивлячись на атласну "квітку" прикраси для волосся у жовто-блактиних тонах, яку Олег подарував мені на згадку про зустріч та в знак поваги до журналістської нелегкої праці, я маю в очах сльози, а на думці єдине питання – як саме міська влада допомагатиме маленькій Ангеліні та й чи допомагатиме взагалі? Так, дійсно, Герої не вмирають! Вони продовжують жити у власних дітях, адже саме за них воюють до останнього серцебиття, з надмірним тиском, із хворими серцями.. Ми всі винні, ми всі його не вберегли, вчасно не врятувавши, не спинивши, не госпіталізувавши.. Тож, маємо спокутувати цю провину, спокутувати до тих пір, допоки донька Героя власноруч, із вдячності, не зупинить нас. А ще, Він просив молитися за них, за довголіття та силу живих, за душі померлих у війні за правду! Є люди-стяги, є люди-прапори, котрі своєю появою на нашому шляху назавжди нагадують нам про те, чого ми більше ніколи не повинні, не зможемо забути! А коли раптом зможемо, то яка ж тоді взагалі наша ціна?
Вы зашли на сайт как гость. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем, что-бы иметь возможность оставлять комментарии и пользоваться всеми службами портала.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
